Привіт, друже! Я – та сама школа №1, біля якої хтось колись чекав маму після лінійки, а хтось — першу любов після останнього дзвоника. Я стою тут давно і пам’ятаю кожну дрібницю. Мокрі рукави після дощу, сніг на підошвах, холодні перила. Пам’ятаю коридори з запахом курток і булочок, біг сходами, гучний сміх, який чули всі. Пам’ятаю крейдяний пил на підвіконнях, напівстерті формули після контрольної, шурхіт зошитів, коли всі одночасно відкривали одну сторінку. Пам’ятаю подряпини на партах і вікна, з яких дивилися у двір, коли урок тягнувся довше за день. Пам’ятаю, як ви дорослішали. Як хтось уперше вийшов читати вірш і ковтав слова, але дочитав. Як ви тягали столи перед концертом і сперечалися за колонку, а потім робили вигляд, що так і було задумано. Як після випускного поверталися по забутий атестат чи фото — і говорили вже тихіше, наче боялися розбудити те, що щойно закінчилося. Я знаю: хтось живе поруч і проходить повз щодня. Хтось приїжджає рідко, але впізнає мене з першого погляду. Хтось носить іншу форму — робочу, медичну, військову — і давно не носить рюкзак, але інколи все одно сниться контрольна з математики. Хтось будує кар’єру, хтось виховує дітей, хтось тягне на собі сім’ю, роботу і втому так, що хочеться просто посидіти в тиші. Сьогодні я хочу, щоб ви зайшли в мої стіни і впізнали звук своїх кроків у коридорі. Щоб зупинилися біля дверей класу і згадали: хто сидів біля вікна, хто губив ручку, хто приносив цукерки в день народження, хто сміявся так, що сміялися всі. І я дуже хочу, щоб у цій зустрічі було місце для тих, кого бракує. Для тих, хто не може прийти, бо далеко. Для тих, хто зараз на службі. І для тих, хто вже не повернеться. Заходьте. Підійдіть до вікна, де колись стояли на перерві. Сфотографуйтеся там, де у вас було “те саме місце”. Поговоріть із тими, з ким у школі майже не говорили — інколи саме це виявляється найцікавішим. Мені важливо бачити, як ви повертаєтесь — різні, дорослі, втомлені, сильні, живі. І навіть якщо ваші шляхи давно різні, у вас є спільний шматок життя, який не зітреш ганчіркою з дошки. Повертайтесь! З любов’ю — ваша школа №1, Маневичі.
Для перегляду презентації натисніть по зображенню нижче або ТУТ
